Мета: розвивати пізнавальний інтерес до літературних та музичних творів  світової классики, формувати  художньо- естетичні смаки школярів на основі творчої діяльності, виховувати любов до прекрасного.

Хід свята 

Під музику заходять ведучі з запаленими свічками, 

свічки на столах,у ведучі сідають за столики. Лунає мелодіяШостаковича . 

Ведучий 1: Горять свічки і музика лунає,

Вогонь кохання у серцях палає.

Що знають люди про любов?

І як про неї говорити?

Немає слів, немає мов,

Щоб почуття це зрозуміти.

Ведучий 2: Якби усі багатства світу

Нам обіцяли за любов,

Належало б відмовитись, щоб знов

Безцінним скарбом цим заволодіти!

Ведучий 3: Все начинается с любви…

Твердят:

„Вначале было слово".

А я провозглашаю снова:

Все начинается с любви!

Ведучий 4:  Все начинается с любви:

И озаренье, и работа,

глаза цветов,

глаза ребенка –

все начинается с любви.

Ведучий 5:  Все начинается с любви.

С любви!

Я это точно знаю.

Все, даже ненависть –

родная

и вечная

сестра любви.

Ведучий 6: Все начинается с любви:

мечта и страх,

вино и порох.

Трагедия, тоска и подвиг –

Все начинается с любви.

Весна шепнет тебе:

„Живи".

И ты от шепота качнешься.

И выпрямишься.

И начнешься.

Все начинается с любви!                    ( Р.Рождественский)

Пісня «Любовь волшебная страна»… Горай Т.Ю.

Кліп до пісні «Любовь  волшебная страна»

Ведучий 1: Кохання... ніхто і ніколи не в змозі буде до кінця пояснити, що ж це таке. Це велика  загадка життя, яку прагнув розгадати не один мудрець, не один поет оспівав його, проникаючи в  його глибини.

Ведучий 2:  І не завжди зрозумієш, чи те, що постукало в твою душу, справжнє почуття. І кожен відповідь шукає у власному серці.

Читці виходять із свічками в руках і, коли дочитують текст, ставлять їх на спеціально оформлений столик перед сценою. Свічки  горять до кінця вечора.

Читець 1: Як не любов, то що ж це бути може?

А як любов, то що ж таке вона?

Добро? – та ж в ній скорбота нищівна.

Зло? – але ж муки ці солодкі, Боже!

Горіти хочу? – бідкатись не гоже.

Не хочу? – то даремна скарг луна.

Живлюща смерте, втіхо навісна!

Хто твій тягар здолати допоможе?          (Франческо Петрарка)

(Степуренко С.)

Читець 2: Вдалині від тебе не тужу, не плачу,

Розуму не трачу, як тебе побачу,

А проте, як часом довго не стріваю, 

Все чогось сумую, все когось шукаю.

І в журбі до серця підплива питання:

Чи це тільки дружба, а чи це кохання?           (Адам Міцкевич)

(ЄвтушенкоД.)

Ведучий 3: А може пошукаємо відповідь на сторінках вічної книги – Біблії, яку Борис  Пастернак назвав  „Записной тетрадью человечества".

 Музика І. Корнелюка «Гефсиманський сад»

Ведучий 4: Найрозумнішим царем Біблія вважає царя Соломона. І не тільки найрозумнішим, а й найбагатшим, найкрасивішим. А його „Пісня пісень" до сьогодні є неперевершеним шедевром.

„Поклади мене, як печатку на серце своє, як печать на рамено своє, бо сильне кохання, як смерть, бо заздрощі непереможні немов той шеол, - його жар – жар огню, воно полум’я Господа! Води великі не зможуть згасити кохання, ані ріки його не заллють! Коли б хто давав за кохання маєток увесь свого дому, то ним погордили б зовсім!"

Ведучий 5:   А все через кохання, яке тривало всього 7 днів. Кохання великого царя Соломона і 16-річної дівчини із виноградника - Суламіфі.

Ведучий 5: Сім днів, які зробили Соломона щасливим.  

Інсценізація уривку із повісті О.Купріна „Суламіф".(Шульга Р., Коробейник Я.)

Ведучий 6: „И была седьмая ночь великой любви Соломона.

Глядя в окно на небо, где ночь уже побеждала догорающий вечер, Суламифь остановила свои глаза на яркой голубоватой звезде, которая трепетала кротко и нежно. Вдруг она увидела  темную фігуру человека с блестящим мелом в руке.

Ведучий 6: Одним движением Суламифь метнулась ей  навстречу. И тот час же, пораженная насквозь тяжелым ударом, она со слабым криком упала на пол. Царь на коленях стоял перед ее ложем, не замечая, что его колени купаются в ее крови.

Суламифь:

- Благодарю тебя, мой царь, за твою любовь, за твою красоту, за твою мудрость, к которой ты позволил мне прильнуть устами, как к сладкому источнику. Никогда не было и не будет женщины счастливее меня. Вспоминай изредка о твоей рабе, о твоей обожженной солнцем Суламифи.

Соломон:

- До тех пор, пока люди будут любить друг друга, пока красота души и тела будет самой лучшей и самой сладкой мечтой в мире, до тех пор, клянусь тебе, Суламифь, имя твое во многие века будет произноситься с умилением и благодарностью.

Ведуча 6 :А утром царь позвал писцов и приказал писать. 

Соломон:

„Положи меня, как печать на сердце твоем, как перстень на руке твоей, потому что крепка, как смерть, любовь".

Ведуча1:Так посетила царя Соломона – величайшего из царей и мудрейшего из мудрецов – его первая и последняя любовь. 

Много веков прошло с той поры. Были царства и цари, и от них не осталось следа, как от ветра, пробежавшего над пустыней.

Любовь же бедной девушки из виноградника и великого царя никогда не пройдет и не забудется, потому что крепка, как смерть, любовь, потому что каждая женщина, которая любит, - царица, потому что любовь – прекрасна!" (О.Купрін. „Суламіф")

Пісня з кліпом «Така, як ти…» С.Вакарчука

Ведучий 2: Страшно втрачати коханих, але і життя без кохання схоже на засохле дерево, що росте        на кам’янистому грунті. І, можливо, саме тому кожне покоління намагається розкрити його вічну таємницю. І письменники і поети всіх часів і народів оспівують його.

Ведучий 3:  Давньогрецькі боги не зможуть встояти перед палким коханням Пігмаліона і подарують талановитому митцю незабутню мить щастя. І Галатея із холодної обожнюваної скульптури в обіймах свого творця перетвориться у теплу і ніжну жінку.

Ведучий 4:  Щоб повернути кохану  Еврідіку, Орфей зійде у царство тіней. І навіть Аїд і Персефона не зможуть встояти перед чарівністю звуків його музики, сповнених коханням, і позволять зробити те, чого не робив ніхто – вивести кохану із царства мертвих.

Ведучий 5: А вірна Пенелопа роками буде очікувати свого Одісея, обманюючи претендентів на її руку. Вдень ткатиме покривало, а ночами розпускатиме його. Тому, що тільки Одіссей може зробити її щасливою.

Ведучий 6: Чарівна Беатріче розпалить вогонь кохання у душі великого митця Данте Аліг’єрі, який зробить її  ім’я безсмертним.

Вірш «Я так люблю смотреть в твои глаза»(Мохначук М.)

Ведучий 1:   На балу Ромео протягне руку Джульєтті, і світ зникне для них. І хіба зможе стати перешкодою для них ворожнеча батьків, якщо в їх серцях поселилося кохання. І добровільно приймуть смерть, тому що це єдиний вихід, щоб бути разом.

Кліп «Ромео і Джульєта»

Ведучий 2: А хто, забувши про потворність Квазімодо, не захоплювався його коханням до  прекрасної Есмеральди.

Румба «Вель»(Долобан Д., Курило Н.)

Звучить лірична музика.

Ведучий 3:   І дивно, що Андрій Болконський так і не зрозумів Наташу Ростову в її прагненні любити не колись, пройшовши випробування, а тепер, вже, сьогодні...(Кадр з фільму)

Ведучий 4: І мимоволі в душі народжується протест проти жорстокості Торвальда Хельмера, який не зміг зрозуміти того, що все, що зробила його дружина Нора, породжено великим коханням до нього ж.

Ведучий 5: А чого варта історія кохання простого телеграфіста Желткова до княгині Віри Шейніної!

      День народження. Гранатовий браслет. Лист надокучливого телеграфіста. Все починається просто, і княгині хочеться відмахнутися від всього цього. Чому ж тоді так зачепили за душу слова Амосова: „А може тебе спіткало кохання, яке приходить раз на тисячу років". І світ закрутиться в іншу сторону.

Читець на фоні музики Л.Бетховена читає уривок

 із повісті О.Купріна „Гранатовый браслет".

Кліп  «Біля труни»  до уривка 

Ведуча 6: Она узнала с первых же аккордов это исключительное, единственное по глубине произведение. И душа ее как будто раздвоилась. Она единовременно думала о том, что мимо нее прошла большая любовь, которая повторяется только один раз в тысячу лет, вспомнила слова генерала Аносова и спросила себя, почему этот человек заставил ее слушать именно это бетховенское произведение. И в уме слагались слова. Они так совпадали в ее мысли с музыкой. ( Кадр із фільму - Желтков в гробу)

Учень за кулісами: „Вот сейчас я вам покажу в нежных звуках жизнь, которая покорно и радостно обрекла себя на мучения, страдания и смерть. Ни жалобы, ни упрека, ни боли самолюбия я не знал. Я перед тобою – одна молитва: „Да святится имя твое".

Думаю, что трудно расстаться телу с душой, но прекрасная, хвала тебе, страстная хвала и тихая любовь. „Да святится имя твое".

Вспоминаю каждый твой шаг, улыбку, взгляд, звук твоей походки. Сладкой грустью, тихой, прекрасной грустью обвеяны мои последние воспоминания. Но я не причиню тебе горя. Я ухожу один молча, так было угодно Богу и судьбе. „Да святится имя твое".

Ты, ты и люди, которые тебя окружали, все вы не знаете, как ты была прекрасна. Бьют часы. Время. И, умирая, я в скорбный час расставания с жизнью все-таки пою – слава тебе.

Вот она идет, все усмиряющая смерть, а я говорю –„Слава тебе!.."

- Он простил меня теперь.                                    (О.Купрін)

 Ведучий 1: Незабутні сторінки  Олександра Гріна дарують читачам віру в те, що казка може  зметнути пурпурові вітрила, якщо ти віриш у чудо так, як вірила в нього Ассоль, і якщо ти такий романтик, як Грей. 

Кліп «Алые паруса»

Ведучий 2:   І мимоволі прислухаєшся до думок Маленького принца, коли він усвідомлює, що його троянда єдина у світі, тому що він турбувався про неї і тепер відповідальний за її долю.

Ведучий 3:   А булгаковська Маргарита готова віддати душу, лиш би знати, що сталося з   Майстром,  тому що той, хто любить, повинен розділити участь того, кого любить.

Кліп «Майстер і Маргарита» під вірш з твору «Майстер і Маргарита» Помианльної Т.

Ведучий 4:   Борис Пастернак дарує нам романтичну історію кохання.

Романс „Зимова ніч" Б.Пастернак Горай Т.Ю.

Ведучий 5:   Ви скажете, що все це література, а в житті все по-іншому.

Ведучий 6:   Ну що ж, давайте пройдемося дорогами доль великих людей

Ведучий 1: Франческо Петрарка все своє життя присвятив одній жінці, вірніше коханню до неї. 366 віршів. Стільки, скільки днів у високосному році. Вона була реальною жінкою, та для нього недосяжною. І все ж кохання до Лаури очищало поета від скверни, було джерелом щастя, радощів.

Благословенні будьте, день і рік, 

І мить, і місяць, і місця урочі,

Де спостеріг я ті сяйливі очі, 

Що зав’язали світ мені навік!

Благословен вогонь, що серце пік

Солодкий біль опечаленої ночі

І лук Амура, що в безоболоччі

Пускав у мене струн ясний потік!

Благословенні будьте серця рани

І вимовлене пошепки ім’я

Моєї донни – ніжне і кохане,

І ті сторінки, де пронеї я

Писав, творивши славу, що не в’яне,- 

Й ти, неподільна радосте моя!...(Ф.Петрарка)(Безсмертна М.)

Ведучий 2:   Відомий шотландський поет Роберт Бернс  і Джин Армор зуміли пронести своє  кохання крізь всі складності життя. Її батько був категорично проти шлюбу доньки з бідним поетом. І все ж вони відстояли своє кохання. Своїми іменами, Роберт і Джин вони назвали близнят, що народилися першими. А в день смерті Роберта Бернса народився їх п’ятий син і тому Джин не змогла провести чоловіка в останній путь.

        Рідний брат Роберта, покидаючи будинок вдови, дав Джин у борг один шилінг, тому що в домі зовсім не було грошей. І лише допомога друзів позбавила цю сім’ю злиднів. А коли через декілька років король призначив пенсію удові Бернса, Джин, вірна пам’яті Роберта, від цієї пенсії відмовилася. А світ і понині захоплюється прекрасними рядками про їх кохання.

                            Моя любов – рожевий квіт

В весінньому саду,

Моя любов – веселий спів, 

Що з ним я в світ іду.

О, як тебе кохаю я,

Єдиная моя!

Тому коханню не зміліть, 

Хоч висхнуть всі моря.

Нехай посхнуть усі моря,

Потануть брили скал,

А ти навік, любов моя, -

                            Аж згасне сонця пал. (Р.Бернс)(Бідненко С.)

Ведучий 3:  Олександр Пушкін закохувався не один раз у своєму житті. Анна Олєніна - жінка, з якою відомий поет прагнув пов’язати своє життя. Та на пропозицію руки і серця її  батьки рішуче відмовили.  Прощання з любов’ю сповнене ніжності.

Я вас любил: любовь еще, быть может,

В душе моей угасла не совсем:

Но пусть она вас больше не тревожит;

Я не хочу печалить вас ничем.

Я вас любил безмолвно, безнадежно,

То робостью, то ревностью томим;

Я вас любил так искренно, так нежно,

                             Как дай вам бог любимой быть другим.(О. Пушкін)(Коваль О.)

Ведучий 4:   А через рік на балу тридцятилітній Пушкін познайомився з 16-літньою Наталією Гончаровою. Через два роки вона стала його дружиною. Його щастя було безмежним. 

Творец

Тебя мне ниспослал, тебя, моя Мадонна,

Чистейшей прелести чистейший образец.

       І навіть ідучи на дуель, він не сумнівався в її любові. А, помираючи, заповів своїм друзям оберігати її ім’я від наклепів. 

Ведучий 5: Коли проходять екскурсії по Тбілісі, обов’язково гостей приводять до пам’ятника Олександру Грибоєдову – великому російському поету , послу в Тегерані. Чорний хрест, жінка, схилена до хреста, і надпис: „Ум и дела твои бессмертны в памяти  русской,  но зачем пережила тебя любовь моя!" Він загинув в 36. На російське посольство в Тегерані напали екстремісти-мусульмани і вбили, закидавши камінням. А його дружина, Ніна Чавчавадзе, овдовіла в 16 і прожила все життя вдовою.

НИНА

Чуть пригубила месяц медовый-

Не качать тебе русского сына.

Из невесты влюбленной – во вдовы.

О грузинское деревце – Нина.

Словно демона гордые крылья

Унесли ее к горной вершине-

Называл он „Мадонной Муриньо".

В черном платье невеста отныне.

Улыбалась женою живою,

Не умевшей еще целоваться,- 

И оплакала юность вдовою, 

Обвенчавшейся с горем в 16-ть

В небе след затерялся орлиный, 

Не сбывается счастье на свете.

Но любовь бесконечная – Нина –

Не подвластна забвенью и смерти.(Лагоденко Т.)

Пісня «Обними меня крекче» Горай Т.Ю.

Кліп «Едуарт Долгатов»

Ведучий 6:  „Ти завжди в мені, коли я буваю сам-один; ти в мені – як моє горе, моя праця і моя кров”, –  так писав великий француз Оноре де Бальзак своїй коханій Евеліні Ганській. 16 років з дня отримання першого листа від прекрасної іноземки до одруження, наповнених любов’ю, зустрічами, спілкуванням, подорожами. А коли прийшов такий жаданий день – день одруження, його щастю не було меж.

 Ведучий 1:   Бальзак – пані Карро, 17 березня 1850 року: „Ми з вами такі давні друзі, що ви саме від мене маєте дізнатися про щасливу розв’язку цієї великої і і прекрасної сердечної драми, яка тривала протягом шістнадцяти років. Отже три дні тому я одружився з єдиною жінкою, яку кохав, кохаю більше, ніж колись, і яку кохатиму до самої смерті. Мені здається, що господь винагородив мене шлюбом за всі випробування і пережиті труднощі. У мене не було ні щасливої юності, ні квітучої весни. Зате в мене буде прегарне літо і найтепліша осінь".

Ведучий 1:  На щастя доля відпустила йому неповних 5 місяців. Життя обірвалося тоді, коли Бальзаку найбільше хотілося жити.

Ведучий 2: Кохання Олександра Блока – донька видатного вченого-хіміка Мендєлєєва – Любов Дмитрівна. В юності він мріяв про театр і навіть грав в аматорському театрі в домі Мєндєлєєвих. В Шекспірівському спектаклі він був Гамлетом, вона грала Офелію. І він без тями закохався. Вона стала його Прекрасною Дамою. І їй він готовий був служити все життя, їй присвячував вірші, її боготворив. Звичайну земну дівчину він підняв до недосяжного ідеалу, і всі звернення до неї писав з великої букви.

Не призывай. И без призыва 

        Приду во храм

Склонюсь главою молчаливо 

         К твоим ногам.

И буду слушать приказанья

         И робко ждать.

Ловить мгновенные свиданья

         И вновь желать.

Твоих страстей повержен силой,

         Под игом слаб.

Порой – слуга; порою – милый;

                            Порой – слуга; порою – милый;

          И вечно раб.   (О.Блок)(Безпалий Д.)

Ведучий 3: Марина Цвєтаєва. Поет. Та перш за все, жінка, яка кохала. І заради кохання готова була пройти будь-які випробування.(Уривок з фільму «Іронія долі»)

Звучить пісня на вірші М.Цветаєвої „Мне нравится".

Кліп «Мне нравится»

Ведучий 4: „Той, хто любить, повинен розділяти участь того, кого він любить", – так писав Михайло Булгаков. В його житті було все: хвороби, війни, революції, успіхи і  поразки. Він відчайдушно чекав визнання – а воно прийшло лише після смерті. І ніби в нагороду за всі випробування, доля подарувала йому рідкісне щастя – кохати і бути коханим. Його дружина Олена Сергіївна зробила все, що було в її силах , щоб жоден рядок після смерті Булгакова не залишився невідомим.

Ведучий 5: І не дивно, що символ здійснення мрій про кохання – червоні вітрила - створив  саме Олександр Грін. Адже сам він був романтиком. Лише романтик може продати своє останнє демісезонне пальто, щоб в день народження коханої подарувати їй корзину троянд.

Склоняю низко голову пред Александром Грином,

Безмолвно и восторженно гляжу ему во след.

А он в костюме стареньком идет худой и длинный,

Осенним южным городом, где прожил много лет.

Довольный и ликующий, сегодня он в ударе, 

Идет сквозь ветер северный, не замечая слез,

Пальто демисезонное он продал на базаре,

                           Чтоб в день ее рождения купить корзину роз.   (М. Лисянский)(Зінюк К.)

Ведучий 6: Щороку в день народження дружини Гріна в домі-музеї ставлять кошик троянд перед її  портретом  в пам’ять про кохання великого романтика.

Ведучий 1:  Олександр Кочетков написав вірш, який прославив його ім’я також під впливом  кохання. Разом з дружиною вони відпочивали в Адлері. Його відпустка закінчувалася раніше. І тому  він купив квиток лише для себе. Дружина буквально вмовила його на  вокзалі залишитися,  і він не поїхав, вирішив ще один день провести з нею. 

      А на другий день вони дізналися, що поїзд, яким він мав їхати, попав в аварію, і найбільше постраждав  його вагон. А друзі, які очікували його вдома, повірили в його  смерть. Кочетков був впевнений, що це кохання врятувало його від смерті. Тоді й з’явилися ці рядки.

Хлопець і дівчина читають вірш О.Кочеткова

„Баллада о прокуренном вагоне"(ГорбатенкоЮ., Чмут В.)

- Как больно, милая, как странно,

Сроднясь в земле, сплетясь ветвями,- 

Как больно, милая, как странно

Раздваиваться под пилой.

Не зарастет на сердце рана -

Прольемся чистыми слезами,

Не зарастет на сердце рана – 

Прольемся пламенной смолой.

-Пока жива, с тобой я буду –

Душа и кровь нераздвоимы –

Пока жива, с тобой я буду-

Любовь и смерть всегда вдвоем.

Ты понесешь с собой повсюду –

Не забывай меня любимый, -

Ты понесешь с собой повсюду

Родную землю, милый дом.

- Но если мне укрыться нечем

От жалости неисцелимой,

Но если мне укрыться нечем

От холода и темноты?

-За расставаньем будет встреча,

Не забывай меня любимый,

За расставаньем будет встреча,

Вернемся оба – я и ты.

- Но если я безвестно кану – 

короткий свет луча дневного,-

Но если я безвестно кану

За звездный пояс, в млечный дым?

-Я за тебя молиться стану,

чтоб не забыл пути земного,

я за тебя молиться стану,

Чтоб ты вернулся невредим.

Трясясь в прокуренном вагоне,

Он стал бездомным и смиренным,

Трясясь в прокуренном вагоне,

Он полуплакал, полуспал,

Когда состав на скользком склоне

Вдруг изогнулся страшным креном,

Когда состав на скользком склоне

От рельс колеса оторвал.

Нечеловеческая сила,

В одной давильне всех калеча,

Нечеловеческая сила

Земное сбросила с земли.

И никого не защитила

Вдали обещанная встреча,

И никого не пощадила

Рука, зовущая вдали.

С любимыми не расставайтесь!

С любимыми не расставайтесь!

С любимыми не расставайтесь!

Всей кровью прорастайте в них –

И каждый раз навек прощайтесь!

И каждый раз навек прощайтесь!

И каждый раз навек прощайтесь!

Когда уходите на миг!

Танок 11 класу „Вальс" Є. Доги із к/ф „Мой ласковый и нежный зверь".

 Ведучий 2: Кохання підкоряло серця не тільки поетів і письменників. Йому підвладні всі.

Саскія зробила великого Рембрандта щасливим, народивши йому сина. З неї він малював свою Флору, і Даная посміхається до нас посмішкою Саскії. Тітус був ще маленьким, коли вона померла. І в його картини навіки увійшов чорний колір. Майстром темряви назвуть його сучасники. І хоча в його житті появиться друга жінка, чорному траурному кольору в своїх картинах він не зрадить.

Ведучий 3:Великий Врубель. Він побачив її – точніше почув – на сцені театру. І пропав... Мало не в перший день їхнього знайомства він освідчився  в коханні володарці чарівного голосу. Пізніше він казав, що, якби вона йому відмовила, він би покінчив життя. До кінця життя вона залишалася для нього єдиною музою і богинею. Звали її Надія Забіла. Саме її він малював на картині „Царівна-лебідь”. 

Ведучий 4:Знаменитий художник Петров-Водкін привіз свою дружину із самого Парижу. Марі-Маргариту в Росії  він називав незвичним іменем Мара. Коли він їй освідчувався, здалося, що ще ніколи вона не чула настільки дивної пропозиції руки і серця. Він бачив себе і її в Петербурзі коло Ісакіївського собору, а ще бачив їхню донечку Лєночку. А в майбутньому все так і сталося. На своєму полотні „1918 рік в Петрограді” він малював її – свою Мару.

А для себе цю картину називав „Петроградською мадонною” .

Ведучий 5:Іван Айвазовський, художник- мариніст, жив у Феодосії, був великим меценатом. Щороку у Вербну неділю люди приносили йому вози квітів, букетів. Серед них завжди була корзина розкішних конвалій. Її приносив літній чоловік в потертому сюртуку. Одного разу, коли Айвазовський був молодим, на нього мало не наїхала карета, з неї вийшла молода дама. Незнайомка виявилася французькою балериною Марією Тальоні. Він закохався і просив її руки, та вона відмовила, вибравши служіння мистецтву. Але, помираючи, вона заповіла князю Трубецькому щороку в Вербну неділю посилати Айвазовському корзину конвалій. А якщо він питатиме від кого, сказати, що від жінки, яка багато років назад в цей день відмовилася від нього, хоча за все життя любила тільки його. Конвалії приносили 18 років аж до його смерті.

Ведучий 6: Вєра Холодная – зірка екрану німого кіно. Ніхто з акторів не міг зрівнятися з нею, ніхто не міг похвалитися такою глядацькою симпатією. Одного ранку в її домі появився дуже високий, худий солдат. Він привіз листа від її чоловіка з фронту і з того часу став приходити щодня: сідав на стілець, дивився на неї і мовчав. Це був Олександр Вертінський, поет, який присвячував їй свої пісні.

А коли вона була на гастролях в Тбілісі, місцевий художник Піросмані продав свої картини і будинок, щоб засипати всю площу під її вікнами квітами.

Звучить пісня запис пісні  „Миллион алых роз"(Безсмертна М.)

 Ведучий 1: І навіть президенти стають вразливими, коли їх  серця торкається кохання.

Про Горбачова розповідають безліч напівправдивих історій, але найкрасивішу історію його життя, яка з плином часу вже здається легендою, ніхто і ніколи не зможе заперечити. Це історія його кохання до Раїси Горбачової. Тому що кохання сильніше від влади.

Тисячі дітей завдяки їй були врятовані від лейкемії, а себе від цієї хвороби не змогла врятувати. А народ полюбив її тільки після її смерті.

Ведучий 2: 50 років Рональд Рейган засипав свою кохану Ненсі  листами, сповненими любові. А коли хвороба почала позбавляти його пам’яті, він написав два останні листи: „Сьогодні я розпочинаю шлях, який приведе мене до заходу мого життя. Я йду слідом за сонцем, що заходить. Але я точно знаю, що для Америки сонце буде сходити завжди”. А другий лист був адресований їй: „Я сумую за тобою, навіть коли сплю...”. Але ж були часи, коли він писав довгі сентиментальні листи: „У мене є декілька коханих жінок. Перша – це перша леді, яка привносить чарівність у найсухіші офіційні церемонії. Друга відвідує різні лікарні і на фотографіях тримає на руках дитя, яке дивиться на неї з благоговінням, чисто так, як і я сам. Третя подруга наділена талантом перетворювати яке-завгодно місце, куди вона приїжджає пожити, в затишне сімейне гніздечко. Четверта – невтомна трудівниця, яка їздить зі мною верхи і любить посидіти коло вогнища. Є ще чуттєва дамочка, чиї очі так легко наповнюються сльозами. Яке щастя, що всі ці жінки мого життя – ти!”

Звучить пісня О.Пахмутової „Эхо любви". (Р.Рождественський)  Горай Т.Ю.

Кліп «Эхо любви»

Ведучий 1:  Трепет сердець.

Ведучий 2:  Очікування щастя. 

Ведучий 3: Палкі поцілунки. 

Ведучий 4:  Сплетіння рук. 

Ведучий 5: Єднання душ.

Ведучий 6:  Погляд у зоряне небо. 

Ведучий 1: Відчуття польоту.

Ведучий 2:  Романтика запалених свічок. 

Всі разом: Все це КОХАННЯ. 

Ведучий 3: Тихе і спокійне. 

Ведучий 4: Трепетне і ніжне. 

Ведучий 5:  Палке і героїчне.

Ведучий 6:  Єдине і неповторне. 

Ведучий 1: Те, якого кожен прагне, про яке кожен мріє, яке робить людей щасливими, те, що входить у вічність, тому що кохання не підвладне часу.

Ведучий 2: Було і буде так у всі часи:

Любов, як сонце, світу відкриває

Безмежну велич людської краси.

І тому світ завжди благословляє

І сонце, що встає, і серце, що кохає.

Звучить пісня «Останусь светом» Горай Т.Ю.

Кліп «Така, як ти…»

Ведучі: Долобан Д.

            Поминальна Т.

            Бойчас А.

           Оплачко Н.

           Коцар А.

          Безсмертна А.

Музичний супровід: Моргушко Д.

Керівник: Долобан О.О.

                Бабич О.М.

За основу взятий сценарій Олени Кухтик