Учнівські роботи, МАН [11] |
Сценарії
[44]
Сценарії шкільних заходів
|
Накази
[3]
Накази по школі по певній темі (атестація)
|
Методична скриня
[22]
Методичні розробки для вчителів, плани уроків
|
Головна » Статті » Сценарії |
Вечір японської культури
Звучить японська музика, на екрані слайд з словником Словник японської чайної церемонії Тяною - чайна церемонія Кайсекі – пригощання набором їжі Учитель (зачитує уривок з пам’ятного запису для московського посла в Пекіні Ніколая Сафарія, виданого в Росії в 1675 році): «За китайським государством на востоце во окияне море от китайських рубежем верст с семисот лежит остров зело велик, именем Иапония. В том острове большое багатство, нежели в китайском государстве…и обычай их и письмо тожде с китайскими…». Перегляд відеофільмів про Японію - Які ж стереотипи про Японію і японців живуть серед європейців у наш час? Учитель. Чи можна на підставі таких усталених стереотипів осягнути культуру Японії? Звичайно, ні. Тож спробуємо зробити крок уперед: дізнаємося більше про народні японські традиції, спробуємо зрозуміти менталітет японського народу, спосіб його мислення. Учень 2. А чайний посуд відрізняється від звичного нам. Якщо чайник був круглий, то глек для води кутастий; якщо чайниця була лакованою, то не подавалися чашки з чорним малюнком. В комплект для чаю входило 24 предмети. Оцінювачі обряду «тядо» вважали, що краща синя та біла китайська порцеляна. Кімнату називали «притулок фантазії». Насолода гармонією форм і кольорів – такий вищий смисл чайної церемонії, яка зазвичай відбувалася на честь дорогого гостя. Історія виникнення чайної церемонії. Учень 1. Згідно легенді, вона бере свій початок з Китаю з часів першого патріарха буддизму Бодхідхарми. Одного разу, свідчить легенда, сидячи в медитації, Бодхідхарма відчув, що очі його закриваються і проти волі його хилить до сну. Тоді, розсердившись на себе, він вирвав свої повіки і кинув їх на землю. На цьому місці виріс незвичайний кущ з соковитим листям. Пізніше учні Бодхідхарми стали заварювати це листя гарячою водою - напій допомагав їм зберегти бадьорість.Треба сказати, що насправді чайна церемонія виникла в Китаї задовго до появи буддизму. Згідно багатьом джерелам, її ввів Лао-цзи. Саме він, як свідчать показання, в V столітті до нашої ери запропонував ритуал з чашкою «золотого еліксиру». Цей ритуал процвітав в Китаї аж до монгольського навали… Учень 2. До Японії чай потрапив в VIII в. Його могли привезти буддійські ченці з Китаю, Кореї або Індії, а також японські мандрівники, що відвідували танський Китай. Вважається, що перші плантації чаю були розбиті ченцем Сайсьо в Кіото, біля підніжжя священної гори Хейдзан в 802 році. Проте тільки з XII століття вживання чаю набуває в Японії широкого поширення. Це було пов'язано з діяльністю священика Ейсая. Разом з декількома японськими буддійськими ченцями він побував в Китаї. Повернувшись на батьківщину в 1191 році, Ейсай почав проповідувати серед японців дзен-буддизм. Крім того, він привіз із Китаю чайні кущі і став вирощувати чай при дзен-буддійському монастирі. Проведення чайних турнірів. Учень 1. Починаючи з XII століття з Китаю до Японії проникає спосіб приготування роздрібненого чаю. Звідти ж прийшов і звичай влаштовувати своєрідні розваги у формі чайних турнірів. Спочатку такі турніри проводили ченці в монастирях, причому в них брали участь і самураї – прихильники дзен-буддизму. Особливо широке поширення чайні турніри набули в XIV-XV століттях. В аристократичних кругах їх влаштовували в двох'ярусних павільйонах, перший поверх яких іменувався «гостьовою террасою», а верхній – «чайним павільйоном». Учень 2. Звичайно гості збиралися на першому поверсі павільйону, де їм подавалося пригощання. Після невеликого бенкету гості виходили в сад і прогулювалися по його алеях. Сади при павільйонах, де проводилися чайні турніри, були прогулянковими, а не «споглядальними». Поки гості милувалися садом, господар чайного турніру закінчував всі приготування. Після його запрошення гості розсаджувалися в певному порядку на ослін, покритий шкурою леопарда, а господар - на бамбуковий стілець. Учень 1. Спочатку три чашки чаю ставилися перед свитами із зображенням Будди. Потім «подавець чашки» вручав кожному гостеві по черзі чашку з потовченим порошком зеленого чаю, вносив вазу з киплячою водою і бамбуковий чайний віник, наповнював чашу гостя кип'ятком і розмішував чайний порошок віником. Учень 2. Коли всі гості випивали перший запропонований сорт напою, вносилися нові чашки і пропонувався новий сорт. В ході чайного турніру гості повинні були відібрати «хороші» і «погані» сорти. Той, хто правильно вгадував більше число сортів, відзначався призом. Чаювання тривали довго, протягом декількох годин, і носили назви «турнір десяти чашок», «турнір п'ятдесяти чашок», «турнір ста чашок». Чайні турніри перетворювалися на веселі розваги. Проведення турніру «трьох чашок». Учитель. Зараз ми з вами проведемо турнір трьох чашок. 1.Що таке Бонсай?. Бонсай – це мініатюрне дерево в спеціальному горщику, яке формують протягом усього життя. 2.Що таке Ікебана?. Японці – найкращі в світі квітникарі. Це вони придумали складання композиції із квітів. 3.Що таке Орігамі?. Орігамі – це традиційне японське рукоділля: з квадратного аркуша паперу шляхом простого складання виготовляють фігурки різних тварин і птахів. 4.Який птах у Японії вважають священним птахом? Дещо цікаве про журавля: Учні впізнають різні сорти чаю. Проведення церемонії пиття чаю. 1 учень. Чайна церемонія, тяною, - одне з найвеличніших явищ японської культури. Формування тяною відбувалося у складний для країни час, коли міжусобні криваві війни й боротьба феодальних кланів робили життя людей дуже тяжким. 2 учень. Великий учитель Сен-но Рикю перетворив пиття чаю в мистецтво. Учасники церемонії проходили до павільйону через маленький сад доріжкою, каміння на якій покладені неначе випадково. Згідно з легендою, розміщення такої доріжки веде свій початок від великих шматків білого паперу, яким накривалася мокра трава для того, щоб роса не намочила одяг Асікачи, коли він йшов на чайну церемонію. Людина, яка стає на цю доріжку, залишає в цей момент мирські турботи. Тут знаходиться старий ліхтар, камінь- колодязь, в 1 учень. До чайного будинку веде вузький і низький вхід. В ідею такого входу закладено глибокий філософський зміст. Кожен, хто приходив сюди, повинен зігнутися, незважаючи на чин. Тут всі рівні. Чайна кімната – це місце, де 2 учень. Чай заварювався особливий, густий, в одній чашці. Перед господарем лежали всі необхідні предмети: шкатулка, де був чай, чашка і 1 учень. У 16 столітті з’явилося до сотні різних правил чайної церемонії, які мають силу й сьогодні. Серед них: нічний чай, чай зі сходом сонця, ранковий чай, вечірній чай, спеціальний чай. Мистецтвом чайних церемоній займаються Господинею нашого чаювання буде Вероніка Учень1. При вході гості роблять уклін і всідаються по-японськи на рогожі татамі. Назустріч виходить господар, що у свою чергу відважує низький уклін гостям. Чуються мелодійні звуки вируючої води. Учень 2. Для великого числа гостей прийом робиться у великій кімнаті, більш же інтимне суспільство в 5 - 6 чоловік приймається в маленькій. Іноді влаштовують навіть прийоми для кількох сотень запрошених в саду. Учень 1. Молода господиня кладе три повні ложки «тясяку» - чайний порошок в чашку – «тяван». Гості спостерігають за тим, як граціозно вона опускає в казанок ківш і виймає його звідти повним гарячої води. Учень 2. Гість тримає чашку, поставивши її на долоню лівої руки і прикривши правою. Значення цієї форми етикету в збереженні посуду, бо чашку можна упустити і розбити, доставивши тим самим велике засмучення господарю, оскільки чашки ці, як правило, дуже цінні. Учень 1. Закінчивши пити чай, гість ставить чашку прямо перед собою і, згідно етикету, уважно розглядає і захоплюється її достоїнствами. Можна навіть перевернути чашку, щоб розглянути її дно.
Учитель. Сценарій підготувала ЗДВР Ревнівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Бабич О.М. | |
Переглядів: 1550 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0 | |